[Miguel]

Матриця
(для тих, хто бачив фільм)

Дійові особи
Нєо, дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба паркінсона.
Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі питання.
Морфей, наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм
і також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві,
тому непогано розмовляє по-русськи.
Триніті, коханка Нєо.
Агенти, кацапські санітари, перевдягнені божевільними.
Ріган, кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод
і мнить себе філософом.
Огакул, стара єврейка з Одеси.
Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші.

Епіграф:
Imagine, there is no spoon
(Де ложка, блядь?!)

Частина Перша. Тіпа рєальний мір

Сцена Перша

На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо.
Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея.

Нєо: Ой!
Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.
Нєо: Ти хто?
Морфей: Хочеш знати правду?
Нєо: Шо-о?
Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?
Нєо: Яку?
Морфей: Тьху! (відключається)

У двері дзвонять

Нєо: Хочу!… тобто, Хто там?
Наркомани: Це ми. Є?

Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер
і випадають на ізмєну

Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!
Нєо: Бабки гдє?
Наркомани: (озираючись на телевізор) На…
Нєо: На…
Наркомани: Дьорнєш?
Нєо: Ідьом…

Сцена Друга (дуже коротка)

Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку.
Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: “Агенти, агенти!”.
Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку
шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.

Сцена Третя

Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло
на манер кацапської смірітєльної рубашки

Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От… хуйня!

Входять санітари

Нєо: Ага, агенти, блядь!
(З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак)
Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку?
Мням, мням : ) Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо:
ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це ти.
(З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку)
Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату).
Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету…

Сцена Четверта

Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті
та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором
і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.

Нєо: Шо тут?
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє….

Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо

Морфей: Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми.
Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.
Трініті: Буе-еееааааа….

Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного.
На лобі в нього видно тяжку роботу мислі.
Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.

Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий
Трініті: Бууууууе-еееєєє….
Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!

З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший хлам,
що розкиданий по комнаті

Трініті: Шо він робить?
Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!
Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє….

Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни.
В таких випадках він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія.
Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.

Сцена П’ята

Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах.
Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок.
Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті.
Від цього мичання і розліпля очі Нєо.

Нєо: (хрипко) Хто тут?…
Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?
Нєо: Нєє…
Морфей: То знай, тут ти.
Нєо: Хто я?
Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу

Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона
і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається.

Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..
Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!

На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.

Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, “Алльо!”

Нєо зі страхом відкидає мобілу.

Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула…
Нєо: Хто такий Оракул?
Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш.
Він знає, що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю.
Він навчить тебе, як зламати Матрицю.
Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?
Трініті: Бо ти мудак!
Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!

Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати

Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність.
В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися,
деякі можна зламати.
Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?
Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь.
Нєо: (радісно) Правду?
Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.

Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра

Нєо: І на хуя?
Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?

Морфей штовхає Нєо з даху.

Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!…
Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”!
Нєо: Бля-а-а-ааа!…

На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик.
Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається.
Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей.

Морфей: Білі не вміють літати…
Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф

Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову
і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається.
На поясі Морфея верещить пєйджер.

Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти.

Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину.

Частина Друга. Матріца

По-за Сценою

Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою сидить Ріган,
та табличка “Сміт”, відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть.
У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який він постійно теребить.
В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу пиздить по столу.

Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?
Ріган: Ам-гум… Скоко? Платішь скоко?
Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?
Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси
– тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол!
Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день!
Ріган: Три!
Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!
Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу,
це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е ка-аажжее-еее….
Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нічо не получішь.

Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати,
тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.

Сцена Перша

Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул.
Прямо на підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками.
Входять Морфей та Нєо.
Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті, очі блищать,
пальці тремтять.

Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!
Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей мудак?
Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пГ’авду
Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі как Агент!
Нєо: (тіпається) Я… угк… знаю… укг… Кунг! Хву!..
Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из вас умгет.
Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт.
Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!
Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на – з’їж.

Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре.
Поступово його попускає.

Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?
Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.
Нєо: От спасібо, я краще піду

Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть ложки

Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь?
Морфей: Нічого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню – він витягує з-за пазухи старого замацаного
телефона який починає огидно дзвонити – Ми повераємось.
Нєо: Куди?
Морфей: Додому, у рєальний мир!

Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.

Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь!
Агенти: (крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждєт главврач!
Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний!
Агенти: Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)

Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів, невловимо швидко.
На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась хуйня хряцає його в потилицю
і розуміння згасає.

Сцена Друга

В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку п’яний.
По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок.

Нєо: (співає) “Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!…”
Трініті: Де Морфей?
Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) “АйПі мой двєсті сор-рок п’ять, я в айсік’ю хаачу оп’ять!…”
Ріган: Де Морфей?!

Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.

Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?
Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу!
– З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки
Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо – сука!
Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося з Морфеєм?
Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу!
Ріган: Зроби йому клізму, бо помре

Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку.
Нєо, не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками
і починає терти її бік об бетонну підлогу.
Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штані та приймається за іншу.
Ріган з острахом дивиться на вже п’ятнадцяту заточку, шо робить хлопець,
та тихенько задкує.

Нєо: А ну стояти, блядь!
Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє?

Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати.
На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули.
Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота.

Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!

Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці.
Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми тут як блядськи батарейки”.

Сцена Третя

Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі.
На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані.
Поруч копошаться лікарі.

Нєо: Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню
падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру.

Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає.
На стільці лишається лише старий замацаний телефон.

Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!
Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмію літати!

З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном.
Телефон дзвонить, лікар падає, інші – тікають.

Заключна Сцена

На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів.
Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг».
Входить Нєо. Трініті починає блювати.

Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє….

Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка.
Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь.
З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!»

Paul Zhdanov ({paul.zhdanov@usa.net}), серпень – вересень 2000
Розповсюдження вільне, посилання на автора та “подяку” обов’язкові.
Особлива подяка Івану Туруку за творчі ідеї та натхнення не кинути розповідь
після першого ж листа