[Andim]

Новітні Пригоди Старого Знайомого


В дитинстві, "Петрик П'яточкін,
За коси смикав Наточку.
Розбив в їдальні лампочку,
Зірвав в садку картину."©

Казали: "В цьому хлопчику,
Як у пухнастім зайчику,
Захована незвичная,
Стрибучая пружина..."©

Яким він був в садочку,
Ми знаєм досить точно:
Швидкіший за струмочок,
Скакучий, наче м'яч.

Бісятко неспокійне,
Хламидник безнадійний,
Бешкетував постійно.
Не впоратись, хоч плач.

*****

…Де ж зараз той бешкетник,
Руденький хлопчик Петрик?


Історія Перша

Як Пертик "Руденький" Рахував...
(…кого треба, того і рахував)


I

Ледь помітними стежками
Йшов вояк, в четвертій ранку.
Ми за ним постежим з вами:
Борода руда, веснянки,

ЗСУ-шний однострій,
Ладна зброя, при харчах,
В голові - сто тисяч мрій.
...та ще й "бісики", в очах.

Ви, напевно, здогадались.
То був "Петрик з дітсадочку".
Вчителі за ним ганялись,
Мали гвалт та заморочку.

Народився він в "Союзі".
З школи вийшов в Україні.
Одружився. Хата, друзі.
Десять років вже дитині.

Жив. Жіття не відрізнялось
Від усіх в людскім потоці.
Аж поки все не помінялось,
В чотирнадцятому році.

Він тоді гостив в Криму,
Бо там батькова родина.
Та не думав про війну.
Крим був разом з Україной.

Там і зараз люди наші.
Є, звичайно ті худоби,
Що цілують дупу Раші.
Та до них немає злоби.

А в ті дні - пронизав страх…
Не за себе, за дружину:
Бачив жах в її очах.
Мали на руках дидину.

Вибрались… Хвала Ісусу!
Та в Київі недовго був.
Бо не "мав", а саме "мусив".
Тож - служить. 8-ий рік мунув.

Помогали сміх та жарти.
Не журився, якщо тяжко.
Йшов на ризик, де це варто.
Був поранений, "неважко".

Та не висидів в шпиталю.
Зразу ж, з першої нагоди,
Втік, щоб воювати далі.
На свій чуб шукать пригоди.

Що робив? Про те пізніше.
Ну, а поки - просто йде.
Зараз "йде", "ходив" й раніше.
Чорт Рудий його веде...