Цитата:
Сообщение от rexfox
Несчастью верная сестра,
Надежда в мрачном подземелье
Разбудит бодрость и веселье,
Придет желанная пора:
Любовь и дружество до вас
Дойдут сквозь мрачные затворы,
Как в ваши каторжные норы
Доходит мой свободный глас.
Оковы тяжкие падут,
Темницы рухнут — и свобода
Вас примет радостно у входа,
И братья меч вам отдадут.
|
Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.
Приспів (після кожної строфи bis):
Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
B Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбає не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.
B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне – право, сильний – гніт.
B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!
Лиш ми, робітники, ми – діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.
Інтернаціонал (переклад Євгена Григорука)
Присвята громадянинові Лефрансе,
членові Паризької Комуни
Повстаньте, прокляті усюди!
Повстаньте, з голоду – раби!
Палає розум наш: се буде
Останній вибух боротьби.
Навік минулеє зітремо,
Юрба рабів, повстань як грім!
Ми світ увесь перевернемо:
Тепер – ніщо, будемо – всім!
Приспів (після кожної строфи bis):
Се вже бій остаточний
Перемога нас жде:
Інтернаціоналом
Ввесь род людський буде!
Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів:
Свої кайдани розламає
Міцна рука пролетарів!
Щоб вирвать дух свій із облуди,
А хижаків за горло взять,
Розпалим горн, залізо будем,
Доки гарячеє, кувать!
Держава гне, дурять закони,
І нашу кров податки п’ють.
Нема багатим перепони, –
Про право ж бідного не чуть!
Вставайте ж, хто в ярмі конає,
Бо рівність хоче других слів:
«Без обов’язків – прав немає,
Й без прав – нема обов’язків!»
В своїй величності огидні,
Царі фабрик та рудників.
Чи ж були на що друге здібні,
Ніж на грабіж робітників?
В своїх скарбницях всі бандити
Стопили в золото наш труд.
Лиш правду мають встановити
Робітники, як все візьмуть!
Царі манять нас димом слави –
Між нами – мир, війна – з царем.
Рушниці – геть, розірвем лави,
Дощенту армії зітрем.
Як людожери сі опруться,
Тоді ми їм покажем вмить,
Що кулі нашії здадуться,
Щоб генералів власних бить.
Ми всі, робітники, селяне –
Частина армії труда,
Лиш нам на землю право дане,
А глитаїв чека біда.
І наколи б круки, що звикли,
Товстіти з нашої крівлі,
В оден чудовий день всі зникли –
Засяло б сонце на землі.
Інтернаціонал (автор перекладу невідомий)
[Міжнародній пролєтарський гимн]
Вставай, сплямований прокляттям,
Весь світ голодних і рабів;
Горить наш ум святим завзяттям
Й на смертний бій усіх повів.
Весь світ насильства ми зруйнуєм,
З корінням вирвем, а потім,
Своє, нове життя збудуєм:
Хто був нічим, той стане всім.
Приспів (після кожної строфи bis):
Ото буде останній
Й найрішучіший бій.
З інтернаціоналом
Повстане рід людський.
Ніхто не дасть нам відновлення –
Бог, цар, герой – то вигадки.
Ми доб’ємося визволення
Ударом власної руки.
Щоб скинуть нагніт довговічний
Й своє добро одвоювать,
Нам треба швидче сил зібрати
І кращу будучність кувать.
На землю маємо – ми право,
А не якийсь там дармоїд:
Ми військо праці однодушне,
На нас ґрунтується ввесь світ.
А як ударе грім великий
На зграю нелюдів-катів,
Так само сонце сяять буде
Нам полум’ям своїх огнів.