[Andim]

III

А, між тим, вечері час.
- Хлопці, є там що поїсти?
Викладай на стіл запас.
Маю що вам розповісти.

- Гей, іди до нас, "Руденький".
Як там полювальні справи?
- Справи? Справи по маленьку.
Марс сьогодні був ласкавий.

Бог Війни, з моей гвинтівки,
Тридцять ворогів прибрав.
Домовина їх домівка...
- От щоб ти сів, та не збрехав.

- Ну, сімнадцять, а не тридцять.
Головне, що всі "двухсоті",
А скільки їх - нема різниці...
- Знову байки. Цирк на дроті.

- От я з вами зараз їм,
А ви тут іржете, як коні...
Ну гаразд, підбитих - сім.
Сім.., та генерал в полоні.

Гучний регіт за столом:
- Генерал? Чи "маршал" може?
Бо, той, кого ти вів селом
На полковника був схожий.

- Щоб ви тут не говорили,
А полковник, незабаром,
Як його б не полонили,
Міг би стати генералом...



IV

- Годі, ображатись. Слухай,
А чи можеш пояснити,
Їх яка кусала муха?
Що потрібно московитам?

- Московитам? Наша воля.
Наша спадщина та душі.
Бо, не має своей долі
Клята "одна/шоста суші".

Що вони, окрім болота,
На своїй "Рассіі" знали?
Тож, віками, ті істоти,
Все що бачили, то й крали.

З Кенігсбергу до Сибіру,
Від Суомі до Карпат.
Навіть їх московська віра
- КГБ-шний плагіат.

Крали тюркські "самовари"
Та "матрьошки-балалйки".
Свої ж мають тільки свари
І брудні похабні лайки.

На замовлення царьків,
Із казок, чуток, здогадок,
Їм "історію" зліпив
"Чорного Мурзи" нащадок.

Як то кажуть: "З грязі в князі."
Марно їм що голі й босі,
Але ж в будь якому разі,
Всі тепер - "Велікороси!"

Є "велике" в них минуле.
І майбутнє "світле" є...
- Скільки років вже минуло,
Що ж воно не настає?

- Бо зовсім совісті нема.
А про тіло "цар" подбає.
Згинуть в полі, за дарма,
"Оркам" Кремль допомагає.