[Andim]

Лис та Ведмідь
(байка)


Колись, (не пам'ятаю року),
На мапі, десь приблизно, збоку,
Життевих, в передодні, криз,
Жив-був рудий та хитрий Лис.

Не бідно жив і не богато.
Добротна, світла в Лиса хата,
Вапняні стіни, тин рівненький,
Ставочок та садок маленький.

Дружина, діти, господарство.
Хоч і були в житті митарства,
Все протікло кудись з водою...
Тож, сам собі був Лис газдою.

Та тільки, з деяких часів,
З болот багнючих та лісів,
Ведмідь, як до своєї хати,
Хотів до нього завітати.

Прийшов в оселю й каже Лису:
Сусіде, ми ж з одного лісу.
Хіба ж нам є що тут ділити?
Чому би нам разом не жити?

Я, каже, в лісі самий сильний!
І за тобою стежу пильно.
Твою руду, нахабну пику,
Хтось хоче збити з пантелику:

Мовляв, Ведмедю ти "не брат".
Не "кум", не "родич" та не "сват".
От ти й розвісив свої вуха...
Мене, від нині, будеш слухать!

До того ж, все, що в тебе є,
Насправді, зовсім не твоє.
Мені оце майно належить.
Від мене зараз все залежить.

А хто не згоден - лихо тим!
Зруйную і садок, і дім.
Бо лапи маю - як сокири!
Чи може хочеш перевірить?

Прищурив Лис лукаве око
І мовив, ніби ненароком:
Сильніш за всіх? Великий самий?
Дивись: Орел, під небесами.

Тобі, Ведмідь, таких висот,
Не бачити ще літ п'ятсот.
За хмарами, для того птаха,
Ти меньший ніж оця комаха.

Смоктати лапу - твоя доля.
...Хіба що.., бачиш там - тополя.
Струнка, висока, на горі.
Перемогти ти можеш в грі,

Коли на неї заберешся.
До неба точно дотягнешся.
Як не здолаєш висоту,
То будеш вічним "number two".

Я? Не здолаю? Курвий сину!
Ось тільки зачекай хвилину,
Побачиш хто "господарь неба"...
...А Лису цього тільки й треба.

Він добре справу свою знає,
В вогонь олію підливає:
"Лізь (дурень) Вище!.. Вище! Вище!
Ще вище! До Орла поближче!

...(а як, нарешті, ти впадеш,
Кісток до купи не збереш)"...
Став під тополю хитрий Лис
Та загострив тризубий спис...

***

Що сталось далі я не знаю.
Але ж, таки, собі важаю,
Що Лису жить в своїй хатинці
Та їсти борщ і з медом блинці...



Д.Т.
Жовтень 2022